Літо 2014 добігає кінця..
Таке благодатне своєю погодою, врожаєм..
І таке гірке - подіями..
Спас - з яблуками, грушами, медом - і з осами та бджолами, яких я дуже боюсь :)
і з новинами... страшними, чорними..

Мене хрестили не в церкві - в дощ, вдома, з затуленими шторами, мені було вже два роки з хвостиком, я захворіла, і прабабця настояла: "Ой біда - це тому що не хрестили, а як помре нехрещене?"
Бо як же хрестити дитину - мама-вчитель, тато-вчитель, дідусь-вчитель, бабуся-вчитель, ще й секретар парт-чогось-там.. якраз мамин брат - офіцер  - з Афганістану приїхав у відпустку...ось так, потайки, ніби щось крадучи, мене й похрестили...

А в цій церкві хрестили мою дочку, і вона знає, що це було святково і радісно:) Тому це - наша церква. Тут дуже чудові люди - щирі і доброзичливі, тут на душі стає легко
І ви не уявляєете, як приємно, що рушник, який я так довго вишивала, і який на Трійцю ми з дочкою подарували, знайшов своє місце в цьому храмі!!!

Я зовсім не сподівалася на таку високу оцінку моєї роботи!!
Сказати - наскільки мені приємно - я не можу, слів нема :)

 вітаю зі святечком!!!!!