про чорного кота

Може, це листопад винен, а може, щось інше.. в будь-якому разі думки зараз в більшості своїй сумні.. Розкажу одну котячу історію. Уявіть собі гаражі. Такі собі рядочком, звичайні гаражі, недалеко від будинку. Туди часто підкидають різну живність, ця - різних видів, різного кольору і різних розмірів живність живе ніби в паралельному вимірі - народжується, якось живе, помирає..

Влітку біля гаража моїх батьків жила кицька. У неї взагалі є хазяйка, але тільки тоді, коли згадує... а це буває не дуже часто.. Моя мама теж там має кота - годує його, взимку він ночує в гаражі. це вже зовсім не перший гаражний кіт - колись мама "всиновила" спочатку чорне кошеня.. його вдарили каменем - ну ясно, чорний кіт комусь перебіг дорогу..."только черному коту и не везет.." була Аліска - трьохколірна пухнастенька киця. в неї мали народитися кошенята, і вона була неповоротка.. хтось добрий вдарив ногою під живіт. Аліска помирала дуже важко, так і не змогла народити...був ще один сірий котик, якому мамі довелося зробити укол - у нього була хвороба шкіри, яку не можна було вилікувати..

Так от цього літа ця руда киця народила чотирьох кошенят. а в той час там тинялися двоє "підкидишів", один помер, а другий чорний-чорний - вписався в компанію.. видно,  котяча душа мами, сама знаючи, що таке сирітство - прийняла його...ще десь через тиждень одне її кошеня загинуло. а ще через декілька днів прибилося до неї брудне-брудне, з хворим очком...за день вона його вилизала й причепурила... ось звідки у цієї киці п'ять хвостиків.. тільки троє - рідні дітки..

 Але це не історія з щасливим кінцем.. Коти тут не мруть з голоду.. їх не косить якась невидима пошесть.. одне кошеня переїхала машина..
А всіх, крім цього чорного везунчика, замучили діти. Двійнята, хлопчик і дівчинка, 4 років...
В той час, як бабуся мирно теревенила на лавочці. Дуже зручно, знаєте, коли діти пристроєні до якоїсь справи... Ці діти живуть поруч.. уявляєте, щодня виходити з квартири і знати, що з тобою на одному поверсі живуть вбивці? Їм не 40, їм по 4... вони сміються, гойдаються на гойдалці, а на совісті їх смерті...чи котячі душі не рахуються?

Ось він.. везунчик... один з семи, якому поки вдалось зберегти своє життя... маленьке замучене дитя.. він ще не знає, що він чорний... не знає, що лапи не можна так простягати.. Будь обачний, малий!!!